В’ячеслав Циба, Сергій Григоришин та Олена Вербівська

11 червня 2021 р. відбулися промодеровані В’ячеславом Цибою дебати між Оленою Вербівською та Сергієм Григоришиним на тему фільму Інґмара Берґмана «Мовчання» в контексті розглянутих у попередніх дебатах філософії та теології кіно відповідно. Відео дискусії можна подивитися за посиланням.

В’ячеслав Циба – автор колонок на Koinè.Community, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія». Коло філософських інтересів В’ячеслава – аналітична філософія, епістемологія, філософія кіно.

Сергій Григоришин — автор колонки на Koinè.Community, кандидат філософських наук, доцент в Тюменському державному університеті, автор монографії із феноменологічної філософії, а також автор двох онлайн-курсів. Сергій працює у сфері прикладної феноменології та філософії релігії.

Олена Вербівська — навчалася в КНУ ім. Т. Г. Шевченка, авторка колонки на Koinè.Community. Коло філософських інтересів Олени — постструктуралізм, філософія кіно.

Олена Вербівська для аналізу «Мовчання» користується методологією Жиля Дельоза, розглядаючи Берґмана через лінзи образу-перцепції та образу-переживання для покадрового аналізу кіно-матеріалу, а також образу-дії для розкриття характерів головних героїв у ході їхньої взаємодії один з одним. Детальний розбір образу-перцепції відбувається на основі сцени сприйняття героєм Йоганом картини Рубенса «Нес та Деніра». До складу даної сцени входять кадри на позначення об’єктивного сприйняття, суб’єктивного сприйняття та продубльованого суб’єктивного сприйняття. Для детального розгляду образу-переживання обрана сцена наближення хлопчика Йогана до ліжка Естер. Йдеться про гіперболізованого суб’єкта (збільшений план обличчя хлопчика, а також Естер), гіперболізованого об’єкта (графин з водою) та асоціативний збіг суб’єкта й об’єкта (танк за вікном). Для розгляду образу-дії порівнюються поворотні моменти, виражені екзистенційними ситуаціями мовчання та говоріння, формулюються ескапістські, діаметрально протилежні позиції Естер та Анни, а також відзначається посередницька природа хлопчика.

Сергій Григоришин для аналізу даного фільму дотримується підходу теології кіно, не лише надаючи головним героям теологічні сенси та послуговуючись міфологічними сюжетами, а й реконструюючи артикульовані Берґманом теми з огляду на інші два фільми його знаменитої трилогії («Причастя», «Крізь тьмяне скло») та фільм «Персона», в якому з’являється той самий персонаж. Слід відзначити, що на відміну від Олени, яка зосереджується на характерах Анни та Естер, відсуваючи Йогана за горизонт видимого, Сергій більшою мірою зосереджується на ролі хлопчика, побіжно вказуючи на найбільш поширені витлумачення образів героїнь «Мовчання». Серед наскрізних мотивів, що повторюються у фільмі, Сергій звертається до сюжету картини Рубенса «Нес та Деяніра», простежуючи зв’язки між Гераклом, Несом та Деянірою на базі сполучної ланки, так чи інакше важливої для Берґманової трилогії, а саме – віри.

В’ячеслав Циба арбітрує дебати, робить критичні зауваги, час від часу доповнює сказане доповідачами та ставить запитання.